Відомий у всьому світі постімпресіоніст Вінсент Ван Гог любив зображувати природу в кінці дня на заході сонця. В його творчості представлено кілька таких пейзажів, одним з яких є картина “Вугільні баржі”. Жовто-зелене небо пронизане діагональними пастозними мазками червоного, бузкового і помаранчевого кольорів.
На горизонті видніється місто, силуетом виділяється на фоні західного неба. Лише частина будівель пофарбована в відблиск бузкового відтінку. Міська архітектура відбивається на поверхні річки. Дуже барвисто художник написав дрібні річкові хвилі, який відображають у собі всю красу небесного колориту. На передньому плані перед глядачем постають вугільні баржі на березі річки.
Це пізній вечір, але, незважаючи на це люди на баржах ще працюють, на візках вони вивантажують вугілля на берег. І баржі та робітники на них зображені темним силуетом, тільки на людину, що стоїть на березі видно зеленувата сорочка. Люди змучені від важкої роботи, хтось відпочиває, налаштовуючись на тяжку працю, хтось вже зайнятий справою. Ван Гог часто зображував простих людей, які вже в пізню годину завершують свій робочий день. Скоріш за все художник вечорами виходив на берег річки насолодитися вечірнім пейзажем і спостерігав за діяльністю цих людей, яка його вразила і надихнула на написання цього пейзажу.
Краєвид “Вугільні баржі” несе в собі два суперечливих настрою. З одного боку, це милування красою вечірньої природи, а з іншого – співчуття людям, які займаються такою важкою роботою.
