Зернові поля, що оточували Арль, були для Ван Гога нескінченним джерелом натхнення. Він зображував їх в різні пори року і в самих різних станах. Поля поставали на його полотнах порожніми або з працюючими на них селянами. Художник міг малювати їх неосяжні простори або окремі куточки, а міг сконцентруватися на одній невеликій деталі.
На цьому пейзажі 1888 року Ван Гог зобразив кілька колосків ще не поспевшей пшениці. Композиція картини відкрита, на задньому плані ми бачимо широке поле, що простягається до самого горизонту. Дерева зливаються з синявою неба, що робить пейзаж легким і повітряним. Поле виписано соковитими коричнево-червоними та вохристими барвами. При написанні землі Ван Гог використовував техніку пуантилізму, щоб показати всю різноманітність її чистих відтінків.
Головними “героями” полотна є кілька тонких зелених колосків на передньому плані. Швидкими точними мазками Ван Гог зображує їх тонкі листки і стебла. На зелені відображається синява неба, а тонкі стеблинки підносяться на тлі залитого світлом поля. Малюючи колосся, Ван Гог наче хотів показати нескінченну красу кожної деталі, кожної дрібної травинки. Дивлячись на картину, глядач мимоволі розуміє, що в природі немає нічого такого, що не заслуговувало б людської уваги.
