Ван Гог завжди прагнув удосконалюватися в майстерності малювання. Для цього він часто писав портрети друзів та знайомих, а коли моделі не знаходилося, зображав самого себе. Відомо навіть, що, переїхавши до Арль, художник спеціально для цього придбав нове дзеркало. Але більша частина його автопортретів написана все ж в Парижі.
На цьому автопортреті, написаному в 1887-1888 роках, Ван Гог зобразив себе в синьому костюмі і сірої фетровому капелюсі. По композиції і сюжету картина перегукується з раніше написаним “Автопортретом в солом’яному капелюсі”, де художник зобразив себе в простій блузі і селянському головному уборі. Варіюючи цю тему, тут Ван Гог постає в образі респектабельної людини в джентльменському костюмі, серйозним і твердим поглядом дивиться перед собою.
Ван Гог експериментує з технікою. У зображенні він використовує контрастні кольори, наносячи їх на полотно довгими мазками. На обличчі ці мазки спрямовані в середину, в точку перенісся. Це робить вираз обличчя Ван Гога ще більш зосередженим і серйозним.
Відмінною рисою цього автопортрета став свого рід німб, який створюють навколо голови художника мазки темних фарб фону. Але Ван Гог не ставив перед собою мети зобразити подобу ореолу. Це вийшло в результаті експериментів по застосуванню інноваційних технік письма. Сам художник вважав отриманий ефект досить вдалим, і надалі застосовував його в інших роботах.
