У квітні 1888 року Ван Гог створює серію полотен із зображенням квітучих дерев. Захоплений бурхливим розквітом довгоочікуваної весни, він кожен день малює в садах і парках.
На цій картині досить великого розміру художник зобразив квітучий абрикосовий сад. Полотно наповнене почуттям ейфорії, викликаної чистим весняним повітрям і ніжністю барв пробудівшейся від довгого зимового сну природи. Небо написано швидкими невпорядкованими мазками, що зображують легкі перисті хмари.
Земля, написана теплими відтінками сірого, покрита невеликими, тільки що з’явилися паростки трави ніжного, світло-зеленого кольору. В центр композиції художник поміщає тонке деревце, розквітле пишним хмарою білих квіток, які майже зливаються з кольором неба. Серед білих пелюсток видно світло-зелені молоде листя.
Художник не використовує темних фарб. Навіть стовбури дерев він малює ніжними відтінками блакитного. Завдяки цьому картина ніби наповнена повітряною легкістю. Стовбури акуратно висаджених дерев створюють контраст з хаотичними довгими мазками неба, а ніжні квіти абрикос на його тлі виглядають як символ легкості, свободи та природної краси.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)