Перше звернення до гравюрі було пов’язано з бажанням Гогена заробити на публікації своїх робіт.
Разом з Емілем Бернаром він створив серію гравюр для виставки в кафе Вольпини в рамках Всесвітньої виставки 1889 року. Найчастіше Гоген працював в техніці літографії, хоча і віддавав перевагу при цьому вирізати кліше на цинковій, а не на кам’яній плиті. Він знаходив грубу фактуру цинку більш привабливою.
Композиції Гогена не були оригінальними – як правило, вони відтворювали сюжети вже створених художником творів. Оригінальні роботи Гоген використовував для оформлення своєї щоденникової книги “Ноа Ноа” , прикрасивши рукопис гравюрами по дереву, акварельними ескізами та малюнками.
Найбільш вдалими виявилися якраз гравюри. Їх теми задані таїтянської міфологією, а стиль, в якому вони виконані, явно тяжіє до примітива.