При житті Поля Гогена його і його полотна оточувало чимало скандалів, і один з них пов’язаний з роботою “Христос в Гетсиманському саду”, написана в 1889 році.
Цей сюжет притягував багатьох художників протягом всієї історії живопису. Дюрер, Ге, Полєнов, Дорі, Крамськой, Врубель, Бернар і багато інші мають у своєму творчому доробку роботу з такою назвою. Але ні один не ризикнув зобразити в образі Христа себе.
На початку 1889 року живописець пристрасно захопився вивченням Біблії, в результаті чого на світ з’явилися чотири полотна, що зображають Гогена в образі Ісуса. Представлене полотно – одне з найбільш яскравих і відомих робіт. Завдяки збереженому листа Гогена до Шуффенекеру відомо, що для самого живописця ця робота мала колосальне значення.
Майстер спробував зобразити біль покинутого, і неважливо, чоловік це чи бог. В особі скинутого кумира читаються страждання. Покинутий учнями і послідовниками він трагічно схилив голову. Його чорні думки і сумну душу Гоген передав допомогою фону – похмурого, темного і таємничого.
Фарби вибрав Гоген похмурі – синій, зелений колорит виглядає ще більш темним на тлі яскравої палітри, що зображує обличчя Христа-Гогена. Кульмінація картини становить діагональ – глядач мимоволі переводить погляд від похмурого обличчя Ісуса до удаляющимся невеликим фігур покидають його людей.
Відомо, що про цю картину Гоген писав Ван Гогу, який вже був важко хворий, і перебував у притулку Сан-Ремі. При цьому сам Гоген розумів, яку реакцію може викликати дана картина і не раз відзначав, що вона не призначена для публічного перегляду. “Я залишу її собі” – говорив живописець.
Сьогодні мистецтвознавці відзначають, що “Христос в Гетсиманському саду” з’явився тим полотном, де найбільш виразно читається мотив самотності, який то там, то там з’являється у всій творчості Гогена.
