Біля схилу Гениндзака в Мэгуро був кам’яний міст через річку Мэгурогава. Зображення цього мосту займає весь передній план гравюри. Офиииальное назва мосту було Итиэн-Сотобаси, але міст прозвали Таикобаси, з-за того, що він мав форму барабана, без мостових опор. Мостів подібної форми Едо було небагато, але цей був унікальний, оскільки був виконаний з каменя.
Пагорб, на якому знаходився схил Гениндзака, розташовувалося на південно-заході, і звідти відкривався прекрасний вид на призахідне сонце, тому схил ще називали Юхиноока – Пагорб Вечірнього Сонця. Поблизу мосту знаходилося три відомих храму в Мэгуро. Недалеко від моста, зображеного Хиросигэ, знаходився храм Фудо, але художник не показує його ні в одній з гравюр серії. За пагорбом був розташований храм Меоин, його заснував чернець-подвижник Генін, що дав назву схилу Гениндзака.
У правому нижньому куті аркуша, біля самого сходження з мосту видно дах ресторанчика “Сегацуя”, де готували суп з бобової пасти з рисовими колобками моті. Хиросигэ створив тихий, сніжний пейзаж нижньої течії річки Мэгурогава, який можна розцінювати як символічний образ зимової природи. Опори круглого кам’яного мосту на передньому плані стають сіро-коричневими до пізньої версії. Більш темним стало й заснування холма ліворуч. Але небо у другому варіанті світліше в центрі і темніше біля верхнього краю гравюри і у лінії горизонту.