Коли Вінсент Ван Гог жив в Сен-Ремі, він попросив свого брата, щоб той доставив гравюру Регаме “Каторга”, але той не зумів її знайти, і Вінсент вибрав їй на заміну гравюру “Острог” Гюстава Доре. Картина “Прогулянка в’язнів” є копією гравюри Доре, але виконана вона у власному стилі художника.
Угорі картини можна побачити двох маленьких білих птахів, це зроблено для того, щоб глядач зрозумів всю висоту стін в’язниці. Люди ніби знаходяться на дні величезного колодязя, з якої їм не вибратися, час там йде дуже повільно, люди безглуздо бродять по колу. У цій картині Ван Гог зумів використати такі кольори, щоб глядач зміг відчути всю тугу і безвихідь, якою просякнуте полотно. Стіни зверху освітлені сонцем, але до укладених воно не дістає, вони в постійній темряві. Це місце позбавлене будь-яких згадок про вільну життя.
У правій частині колони багато хто з ув’язнених звернені на глядача, вони з невдоволенням дивляться на нього, заздрячи його волі. Більшість ув’язнених йдуть з похнюпленими головами. Найближче до глядача укладений виглядає не так як всі, виділяється з усієї колони, він підняв голову, на якій немає шапки. Цей ув’язнений похмуро дивиться прямо в очі глядачеві, ніби хоче щось сказати йому. Якщо уважно його розглянути, то стає ясно, що в цьому укладеному Ван Гог показав образ себе.
Це єдина картина, в якій він відкрито пише свій автопортрет в одному з героїв картини в багатьох інших творах можна лише здогадуватися про схожість героя з художником. Ван Гог не випадково вирішив представити себе в ролі в’язня, адже тоді він жив у поселенні для душевно хворих людей, був ізольований від суспільства. Уявивши себе в ролі в’язня він показує нам свої самі жахливі передчуття, на той момент його вже багато років мучила душевна хвороба. Через пів року після написання цієї картини Вінсент Ван Гог помер.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)