До середини XVII століття місцевість Сусаки на сході Фукугава перебувала під водами затоки. У 1659 році Сунамура Сіндзаемон з Осака осушив частина затоки, тут розташувалися рисові поля, укріплені греблями, на яких росли сосни і вишні. Нова територія стала називатися Сунамура, на прізвище організатора.
Недалеко від села Сунамура Сінден знаходилося древнє синтоїстське святилище Мото-Хатіман, відомо, що Мінамото Ерімаса і Ота Докан відвідували його. Хиросигэ не зображує саме святилище, видніються лише кам’яні ворота торії, що позначають підхід до святилища з півдня. Вдалині, в гирлі річки Эдогава, де вона впадає в затоку Эдован, біліють вітрила і далі – гори півострова Босо.
У цій серії Хиросигэ часто використовує прийом, при якому не зображує сам предмет, заявлений у назві гравюри і є центральною її темою. В даному випадку перед глядачем розгортається вид, що відкривається з території святилища Мото-Хатіман. До кінця періоду Едо його територія стала місцем прогулянок городян. На темному тлі дороги в пізнішому виданні цієї гравюри чітко виділяються ворота торії. Збільшений масштаб смуги обрію, над яким червоно-рожеве призахідне небо переходить в темно-синю смугу.
