“Хіна Тефатоу” або “Місяць і Земля” присвячена, як багато роботи Гогена, минулого Таїті. Наповнена містицизмом і якоюсь магічною силою, вона є ще одним свідченням глибокої зацікавленості живописця культурою і релігією таітян.
На полотнині глядач бачить велику фігуру оголеною темношкірої жінки, поверненою спиною. Вона втамовує спрагу з джерела. Вода ллється невеликим водоспадом у грудях чоловіка. Фігура чоловіка нагадує похмурі й суворі статуї інків. Він холодний і нерухомий. Постать жінки виступає різким контрастом до статичного образу чоловіки – від її тіла виходить тепло і світло, завдяки дрібним мазкам червоного кольору, ниспускающихся по тілу зверху вниз.
Сюжет картини був навіяний Гогену текстом з книги легенд таітян “Ноа-Ноа”, в якому розповідається про розмову двох божеств – Хіни і Тефатоу. Хіна, богиня Місяця, попросила у бога Землі воскрешати людей після їх смерті, на що Тефатоу відповів рішучою відмовою – “Людина помре, рослинність помре, так само як і ті, хто нею харчується. Земля помре… Життя закінчиться, щоб більше ніколи не відродитися”. Тоді Хіна відповіла, що бог Землі може надходити як йому завгодно, вона ж воскресить Місяць.
У картині багато алегоричних елементів. Вся композиція підпорядкована зосередження на двох постатях в збиток реалістичності. Площинне зображення надає картині ще більшу декоративність, в той час як яскраві кольори довершують цей ефект.
Неважко уявити який інтерес викликали міфи і легенди таїті народу у європейця Гогена. В них він знаходив виняткову самобутність, несхожість на всі відомі міфи і релігійні сюжети континенту, і саме цей пласт культури Таїті з’явився безцінним невичерпним джерелом, звідки майстер невпинно черпав натхнення.
