Дивовижна робота, незмінно породжує протиріччя між назвою і змістом. Але такий погляд геніального художника, який прагнув передати глядачеві свої естетичні уявлення через свої картини.
Портрет “Прекрасна Анжела” був написаний Гогеном в 1889 році і відчув на собі явний вплив традицій японської живопису, а саме гравюри. Хоча на перший погляд знайти паралелі між гравюрою і портретом бретонки непросто.
Як на гравюрі, героїня розташована на передньому плані, при цьому вона максимально наближена до глядача. Селянська дівчина, зображена по пояс, і фон відділений один від одного рамкою – подібна композиційне рішення зовсім не відповідає традиціям академічного живопису. Скоріше це явне запозичення у традиційних японських естампів – демонстрація подвійного простору.
Нестандартним є і зображення самої героїні – розпашіле обличчя з великим носом, примруження маленьких очей, гачкуваті руки. У героїні є реальний прототип – це дружина підприємця, майбутнього мера, мадам Сартр. Збереглися спогади очевидців, які стверджують, що коли Гоген підніс у дар портрет, мати мадам Сартр вигукнула: “Який жах!”, а сама портретована рішуче відкинула подарунок. Але незважаючи на таку реакцію, Гоген був дуже задоволений полотном.
Живописець не ставив своєю метою досягти портретної схожості, навпаки, він спеціально “одягнув” героїню в традиційний бретонська костюм з вишивкою, спотворив риси особи, перетворивши героїню в якогось ідола, розхожого прототипу селянської жінки. Те, що Гоген бачив неповторну, навіть дику, первісну красу в простому селянському особі підтверджує назву картини.
Мистецтвознавці сьогодні вбачають у “Прекрасною Анжелі” риси примітивізму. Дивовижна фігурка в перуанському стилі, і великі заголовні літери на полотні можна розглядати як ледь вловимі натяки на зароджується примітивізм.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)