Соняшники мали для майстра особливе значення. Він написав два цикли картин з ними: паризький і арльский. Потім живописець зробив кілька варіантів цих творів. Всі вони досі викликають дискусію в колах мистецтвознавців і стали свого роду “брендом”.
“Соняшники” Ван Гога мають таке ж значення у його творчості, як “Джоконда” для Леонардо, “Сікстинська Мадонна” для Рафаеля, “Чорний квадрат” для Малевича. Ці полотна в певному сенсі є “синонімами” художників. Арльский цикл, у який входить лондонська картина, призначався для прикраси кімнати одного живописця, Поля Гогена, в так званому Жовтому будинку в Арлі, на півдні Франції, яку Ван Гог орендував.
Обидва художники творили там разом у жовтні – грудні 1888. У роботі над циклами Ван Гог застосував особливу техніку письма – імпасто. Її суть у тому, що фарби наносяться дуже густим шаром і застосовуються не тільки традиційні кисті, але ще й ніж. Так створювалася особлива шорстка поверхня, рельєфний малюнок. “Соняшники” не раз копіювали, часто досягаючи успіху в технічному відношенні, але ніколи – в “особистісному”.