Після проходження першого курсу лікування в лікарні Сен-Ремі Ван Гога ще не поспішали виписувати. Лікарі не виключали ймовірність загострення душевної хвороби. Але продовження перебування в лікарні не пригнічувало художника, оскільки йому було дозволено малювати. Привід для творчості Ван Гог знаходив тут всюди: і в інтер’єрах лікарні, і в її зовнішньому вигляді, і, звичайно, у великій здичавілому садку, що розкинулося навколо неї. Його надихали великі старі дерева, обвиті плющем, і росте під ними недоглянута трава.
У цій картині Ван Гог зосередив увагу на яскравому сонячному світлі. Проникаючи крізь густі крони дерев, світло падає на затінені ділянки землі і покриває її суцільним килимом яскравих плям. Картина написана розрізненими хаотичними мазками, які роблять її декоративної та умовної.
На відміну від паризьких робіт художника, ця картина написана майже монохромно, з допомогою зближених поєднань холодних тонів. Тіньові ділянки виконані чорним кольором, на них ледь виділяється синє мерехтіння полутеней. Навіть світло, гра якого так зачарувала художника, зображений холодним і непривітним.
Для картини Ван Гог вибрав досить незвичний кут огляду – знизу вгору. Цей прийом носить назву “жаб’ячої перспективи”. Він запозичений з японських гравюр, що Ван Гог часто копіював.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)