Після створення картини “Їдці картоплі” Ван Гогу хотілося ще інтенсивніше розвивати тему селянського побуту. Деколи його вражав вигляд селянського житла. Будинок, який був відображений на цій картині, складався з двох частин, з окремими входами та загальної пічкою. В ній жили робітники, що належали до найбіднішим верствам суспільства. Житло давно вже прийшло в непридатність, але продовжувала стояти. Ван Гог порівнював дві частини будинку під спільним дахом з парою дряхлих старців, які давно вже стали одним цілим і продовжують жити тільки тому, що підтримують один одного.
Ван Гог бачив в цьому своєрідну лірику, яка була для нього нерозривно пов’язана з темою селян. Він ретельно і любовно виписує всі деталі покосився житла. Картина пройнята сумом, яка проявляється і в самому зображенні будинку, і в оточуючій його природі. Хмарне небо нависає над землею настільки низько, що, здається, грозові хмари скоро розчавлять старий дах оселі. Чорні гілки напівсухих дерев на задньому плані вносять ноту пригніченості і тривоги.
Картина виконана в дуже темній колірній гамі і практично монохромний. Все, що можна на ньому розгледіти, висвітлено останніми променями призахідного сонця, що ледь пробиваються крізь хмари.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)