В Арлі Ван Гог постійно малює під відкритим небом, запам’ятовуючи різні пейзажні мотиви. Його приваблює природа – широкі простори полів, сільські будиночки, міські сади та алеї. Але іноді в полі уваги художника потрапляють і такі незвичайні мотиви, як наприклад, на цій картині. У суворому індустріальному пейзажі він бачить своєрідну поетику і красу, і ці почуття знаходять своє відображення на полотні.
Композиція картини досить проста: художник зображує стоять в ряд залізничні вагони. Горизонт сильно завищений, що робить зображення важким і монументальним. Вагони обмежують простів, і більшу частину картини займає масивний передній план, пересічений широкою доріжкою.
Колорит картини будується на поєднанні контрастних кольорів. Ван Гог робить небо майже зеленим, щоб виділити і посилити цегляно-червоний колір вагонів. Це різке поєднання переходить і на передній план. Ван Гог обводить доріжку червоним контуром, а саму її пише різними за кольором мазками – від холодного бузкового до жовтого і червоного, з рефлексами зеленуватого неба. Вся картина будується на контрастах, завдяки чому здається трохи важкуватою і різкою, але ця манера як не можна краще підходить до характеру зображуваного мотиву.
