Перебуваючи в лікарні Сен-Ремі, Ван Гог прагнув якомога більше малювати. Це благотворно впливало на його здоров’ї, допомагаючи впоратися з негативними почуттями. Особливо в цьому допомагала природа.
Поблизу лікарні перебувала стара каменоломня, вигляд якої надихнув митця на створення пейзажу. З листів Ван Гога ясно, що результат роботи йому цілком сподобався. Картину можна назвати досить гармонійною по колірному строю: густі насичені зелені кольори добре поєднуються з різними відтінками охри і червоним кольором. На світлі кольори набувають яскравий жовтий відтінок, який посилюється у поєднанні з бузковим небом.
Художника цікавили не стільки форми й обриси, скільки гармонійні колірні поєднання. Виражені темні контури роблять картину більш чітким і контрастним, в якійсь мірі наближаючи її до мистецтва японської гравюри. Нерівні мазки передають настрій тривоги і нестійкості. Темна листя вихорами оточує охристі камені, роблячи композицію повністю закритою і тісною.
В картині присутній відтінок смутку, про що Ван Гог писав, описуючи її в листі Тео. Але в цілому робота справила сприятливий вплив на художника.
